пʼятниця, 9 січня 2015 р.

Голопристанський район

Звернення команди «Профіgirl»
Недарма Голопристанський район називають Золотими Воротами Херсонщини, бо наш край, мов перлина, розташований на Півдні України у Придніпровській низовині серед таврійських степів, зігрітих щедрим сонцем. Наша благодатна й родюча земля з півдня омивається Чорним морем, з південного заходу - водами Дніпровського лиману, а з півночі оповита річками Конка і Чайка.
Значний природний потенціал мальовничого Голопристанського району, мабуть, найкращий на Херсонщині. Це - степ, поля де зростають хліб і овочі, баштанні та інші культури, це і штучно насаджені, але густі й доглянуті ліси на Нижньодніпровських пісках, це і заплави в дельті Дніпра, в які входять території Чорноморського біосферного заповідника, степових, лісостепових та піщаних незаліснених природних комплексів, придніпровські торф'яні болота, морське узбережжя.
Усі ці багатства потребують мудрого і вправного господаря, справжнього професіонала своєї справи. В зв’язку з цим палітра професій, потрібних району, дуже різноманітна. Про деякі, найактуальніші з них, ви можете дізнатися з нашої сторінки. Дізнавайтеся, пізнавайте і обирайте майбутню професію разом з нами!

Паспорт району


Герб району


Прапор району


Загальні відомості.

Голопристанський район розташований у крайній південно-західній частині Херсонщини.  З півночі межує з Білозерським, зі сходу – з Цюрупинським та Скадовським районами. З півдня територія району омивається Чорним морем, з південно-західної сторони – Дніпровським лиманом, з півночі – річками Конка і Чайка, а на схід простягаються розлогі степи. Площа району 3,6 тис. кв. км (12,6 % від загальної площі області). Чисельність населення 46,059 тис. чоловік. Район найбільший в Україні, на його території може вільно розміститися така європейська країна, як Люксембург.
Народно-господарське направлення району склалося під впливом природних, соціально-економічних та історичних факторів, найважливішими з яких є близьке розташування до моря, незначна віддаленість від промислового, адміністративно-культурного центру – міста Херсона. Вони визначили спеціалізацію району у виробництві та переробці сільськогосподарської продукції – зерна, молока, м’яса, овочів, винограду, рибної продукції.
На території району розташований найбільший в Україні Чорноморський біосферний заповідник, включений з 1984 року ЮНЕСКО до світової мережі біосферних заповідників, який представляє незайману природу Херсонщини. Він був заснований у 1927 році з метою охорони птахів під час перельоту, зимівлі та гніздування, а також для збереження та вивчення ділянок причорноморських цілинних степів, які залишились лише на незначній площі півдня України. За ним закріплена площа 87348 га. З грудня 1975 року заповідник внесено до Списку водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення.
Район вигідно сполучений водним і автомобільними шляхами з обласним центром, районними центрами області, регіонами України. Відстань від Голої Пристані водним шляхом до Херсона становить 18 км, до вантажної залізничної станції Пойма автомобільним шляхом 28 км.
Попитом в інших регіонах України і за кордоном користуються розробки науково-дослідного інституту південного овочівництва і баштанництва. Найкращі в Україні кавуни, дині, виноград і помідори зріють саме на території благодатного сільськогосподарського Голопристанського району.
Природа щедро обдарувала цей край. Повітря тут насичене пахучими ароматами степу, солоного моря і рукотворного хвойного лісу.
Статус курортних мають села Залізний Порт і Більшовик. Курортно-оздоровчі ресурси району визначаються узбережжям Чорного моря та морською водою, цілющим приморсько-степовим кліматом і наявністю лісових насаджень.
Площа лісів в районі становить близько 45 тис га. Лісове господарство було створено у 1948-1949 роках на Нижньодніпровських пісках. В 1951 році почали проводити перші лісові насадження. Сьогодні охороною і захистом лісових насаджень займаються Голопристанське та 
Збур’ївське державні лісомисливські господарства.
Гордістю району були і завжди залишаються славетні земляки-герої, які проявили себе як в роки війни, так і в мирні часи. На їх честь в Голій Пристані збудовано Алею Героїв.

Історичний екскурс.
Центр Голопристанського району - місто обласного значення Гола Пристань, було засноване в 1711 році козаками Олешківської Січі на місці сучасного Голопристанського причалу. Тодішня назва — Голий Перевіз. Цій назві відповідала місцевість – вода і пісок. Звідси і пішла назва міста – Гола Пристань, яке розташоване на лівому березі річки Конка – лівій притоці Дніпра, в 18 км від обласного центру. Його околиці були заселені з давніх часів. На території міста розташоване озеро Соляне.

Соціальна сфера.
Пріоритетні напрямки діяльності Голопристанського району: туризм, вирощування зернових та технічних культур, виноградарство, овочівництво, тваринництво, переробна промисловість, видобувна промисловість.
Туристично-рекреаційна галузь є стратегічним напрямком соціально-економічного розвитку району, основним завданням якої є створення конкурентоспроможного на міжнародному ринку національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення, забезпечення на цій основі комплексного розвитку регіонів за умови збереження екологічної рівноваги та культурної спадщини. В районі має розвиток сільський зелений туризм. З загального переліку садиб тривалий час надають туристичні послуги садиба "Чайка"(м.Гола Пристань), Марійкина садиба (с.Іванівка Садівська сільська рада), готельно-спортивно-розважальний комплекс "Збур'ївський кут" (с.Стара Збур'ївка), історико-розважальний комплекс "Зелені хутори Таврії" (с.Велика Кардашинка). Для оздоровлення та грязьового лікування в районі діє санаторій "Гопри", який відомий своїми лікувальними властивостями далеко за межами України.

Гуманітарна сфера
Охорона здоров'я.
Лікувальні заклади охоплюють територіальне медичне об'єднання (19 відділень на 214 місць); 1 фельдшерсько-акушерський пункт в селі Білогрудове; санаторій «Гопри» ємністю в 160 місць, у якому працює 130 осіб обслуговуючого персоналу; 1 стоматологічну поліклініку;
Санаторій «Гопри» спеціалізується на лікуванні запальних та післятравматичних хвороб суглобів, нервової системи, урологічних, гінекологічних, дерматичних захворювань, лікування безпліддя тощо. Має лікувально-діагностичну базу: лабораторії, кабінет діагностики, біокліматичну станцію, сучасну водогрязелікарню, фізіотерапевтичне відділення, зал лакувальної фізкультури, тренажерний зал, масажний кабінет, стоматологічну поліклініку.
 Культурне життя.
Для задоволення соціально-культурних потреб населення міста діють: районний Будинок культури, який є місцем відпочинку, інформаційним та методичним центром. У м. Гола Пристань діють концертні майданчики: глядацький зал районного будинку культури — 550 місць; дискозал районного будинку культури — 200–250 місць; літній танцювальний майданчик — 150–200 місць. Інтелектуальним центром району є районна та дитяча (структурний підрозділ районної) бібліотеки. Функціонують дитяча школа мистецтв, міський палац культури «Сузір'я».
У центрі міста діє 2 спортивних майданчика, де молодь має змогу займатись фізкультурою, брати участь у змаганнях з футболу, волейболу, ручного м'яча, шахів, шашок, настільного тенісу, міський палац спорту.
Для оздоровлення та відпочинку різних верств населення на набережній міста збудовано новий міський пляж.

Топ-5 професій Голопристанського району

Професія "Покоївка"
 
Сьогодні на особливу увагу заслуговують професії типу «людина – людина», однією з них є покоївка. Представники цієї професії постійно та безпосередньо спілкуються з іншими людьми.
Ця професія є популярною ще з давніх часів, коли у заможних будинках для збереження порядку утримувався цілий штат покоївок.
На сьогоднішній день це працівник готелю або будь-якого лікувально-оздоровчого закладу, який забезпечує відповідні санітарно-гігієнічні та екологічні умови приміщень тимчасового перебування мешканців. У готельному бізнесі професія покоївки одна з найнеобхідніших, тому що від ідеальної чистоти і порядку залежить імідж закладу.
Здається, нічого складного. Але це лише на перший погляд. Адже справжня покоївка повинна бездоганно знати усі свої обов’язки, володіти високим рівнем професіоналізму, вмінням правильно розподілити час на роботу. Обов’язково повинна знати: правила і норми охорони праці та виробничої санітарії, протипожежної техніки безпеки, правила ведення документації готельного обслуговування, стандарти і технології прибирання номерів, правила користування готелями та надання готельних послуг, правила внутрішнього розпорядку у готелі, нормативи обладнання номерів, правила етикету і культури спілкування, володіти іншими мовами та знати звичаї і культуру інших країн.
Непохитний закон – здійснення прибирання тільки за відсутності гостя.
У приватних будинках вимоги до покоївок вищі, ніж у готельному бізнесі. Вони повинні вміти користуватися сучасною технікою, володіти навичками догляду за VIP-речами. У додаткові обов’язки покоївки може входити обслуговування бенкетів, догляд за домашніми тваринами, рослинами, тощо.
Професія покоївки вимагає і неабияких особистих якостей: працелюбності, відповідального ставлення до роботи, терпіння, ввічливості, коректності, емоційної врівноваженості, комунікабельності, чесності, фізичної витривалості, високого рівня особистої гігієни, спостережливості, гарної зорової пам’яті.
Плюси професії: професія покоївки не вимагає складної спеціальної освіти, має стабільний попит на ринку праці праці, часто роботодавці забезпечують працівників харчування, а іноді і проживання.
Для роботи покоївкою достатньо загальної базової освіти. Отримати необхідні знання усі бажаючі можуть на курсах з підготовки обслуговуючого персоналу у сфері готельного бізнесу. Але частіше за все навчання покоївок відбувається безпосередньо на місці роботи.

Література про професію

1.Васильчук М.В. та ін. Основи охорони праці: Підручник для учнів професійно-технічних навчальних закладів. – К.: Просвіта,1997
2. Зубков А.А., Чибисов С.И. Справочник работника гостиничного хозяйства. - М.: Высшая школа, 1988.
3.Климов Е.А. Как выбрать профессию: О профессиях, производстве и людях труда. – М.: Просвещение, 1990.
4.Мир профессий. Человек - человек. – М.: Молодая гвардия, 1988.
5.Справочник работника гостиничного хозяйства. – М.: Высшая школа, 1988.
6. Уокер Дж.Р. Введение в гостеприимство: Учебник/ Пер. с англ. - М.: ЮНИТИ, 1999.
7.Федцов В.Г. Культура сервиса: Учебное пособие для студентов и специалистов сферы сервиса. – М.: Изд-во ПРИОР, 2001.



Відеоінтерв'ю


 



Професія "Швачка"

Перші кравці з’явилися в Давній Греції в III столітті до нашої ери. Вони працювали у спеціальних майстернях, де часто використовувалась і праця рабів. Кравець-майстер був начальником такого колективу і особисто займався пошиттям виробів. Усі інші робили підготовчу роботу: виготовляли тканини і матеріали, елементи оздоблення, нескладні викрійки, доставку потрібних деталей. У Середньовічній Європі кравець був шанованою людиною. Хороші майстри мали честь одягати самих королів та королев із їхніми членами родини. До недавнього часу люди цієї професії були ще й модельєрами. Особливий статус ця професія отримала приблизно у XV столітті, коли зародилося поняття «мода». І природно, що ті кравці, які були дійсно гарними майстрами своєї справи, мали і визнання, і добрий заробіток.
Сьогодні це провідна професія у виробництві одягу. Її фахівці – це люди творчі, відповідальні, естетично розвинені. Професія кравця швейного виробництва дає великі можливості для розвитку різноманітних здібностей: нахил до малювання розвивається у процесі вивчення моделювання одягу, нахил до техніки – під час вивчення будови швейних машин, обладнання для волого-теплової обробки тканин і готових виробів із них.
Обираючи цю професію, потрібно володіти багатьма чеснотами і вміннями: бути охайним і точним, мати добрий художній смак, чітку координацію рухів, добрий зір та окомір - усе це дасть змогу досягти високої професійної майстерності, навчитися шити гарні сукні,блузи, спідниці, жакети та інше.
У народі кажуть, що зробити людину красивою можуть два майстри, один із них – кравець. Адже вдало пошитий одяг може не тільки покращити зовнішній вигляд людини, але й поліпшити її внутрішній стан, зробити її на певний час щасливою.
Мистецтво гарно одягатися – це такий же талант, як і інші. Існують люди, яким від народження притаманне відчуття гармонії, кольору, форми, стилю. Вони відчувають одяг як другу шкіру. Таких людей , наділених талантом, елегантністю, досить небагато. Але при бажанні кожен може розвинути та виховати у собі цей талант.
Сьогодні професія кравця є однією із найпопулярніших серед учнів професійно-технічних училищ.



 Література про професію

1.Азбука домашнього господарювання. – К.:Техніка,1980.
2.Бердник Т.О. Как стать модельером. – Ростов-на-Дону: Феникс,2000.
3.Дзеконьска-Козловска А. Женская мода XX века. – М.:Легкая индустрия,2002.
4.Зайцев В. Такая изменчивая мода. – М.: Молодая гвардия, 1980.
5.Ермилова В.В., Ермилов Д.Ю. Моделирование и художественное оформление одежды: Учебное пособие. – М.:Мастерство; Академия; Высшая школа,2000.
6.Маслова Л.А. Чтобы платье было красивым. – К.:Реклама,1988.
7.Мельникова Л.В., Короткова М.Є., Земганно Н.П. Обробка тканини: Навчальний посібник. – К.:Освіта,1993.
8.Микуляндра И. Теорія крою. – К.:Техніка,1972.9.Моделирование и художественное оформление одежды/Авт.-сост. Бердник Т.О. – Ростов-на-Дону:Феникс,2001.
10.Нестеренко О.Н. Краткая энциклопедия дизайна. – М.:Молодая гвардия,1994.
11.Орлова Л.В. Азбука моды. – М.:Просвещение,1988.
12.Тараканов Г.И. Овощеводство защищенного грунта. – М.:Колос,1982.
13.Фітосанітарний моніторинг та прогноз. – Харків:Фактор,2009.
14.Якушев В.И., Шевченко В.В. Овощеводство. – М.:Колос,1985.
15.http://www.obrazovanie66.ru/main_prof.php?profid=404
  
Відеоінтерв'ю

 



Професія "Гід-екскурсовод"

Розвиток кожної людини має відбуватися всебічно. Одним із таких напрямків є культурно-освітній. Це сприяє духовному світосприйняттю, естетичному вихованню, розширенню кругозору, формуванню особистості. Але в сучасному світі люди не мають багато часу для ознайомлення з відкриттями науки, техніки, мистецтва, поглиблення знань з історії, тому цікавим джерелом цієї інформації стають різноманітні історико-культурні, розважальні, пізнавальні центри й бази відпочинку, музеї та виставки. Саме тут екскурсоводи можуть донести лаконічно й доступно необхідну інформацію про ту чи іншу сферу діяльності.
Що ж це за професія «екскурсовод» й звідки вона походить?
Коріння її сягають у давнину. Але саме такої назви не було. Свої знання про місцевості провідники черпали із розповідей старожилів. Уже в середині XIX століття заявилися перші довідники. Науково-технічний прогрес у галузі машинобудування значно вплинув на розвиток туризму. Кількість мандрівників значно збільшилася, а тому й треба були місця ночівлі, а також різноманітні туристичні послуги (забезпечення харчування, вбиральні, екскурсії та інші) По всій Європі активно відкривалися бюро, найбільші з яких були в Англії та Німеччині. У Росії вперше таке підприємство створив Леопольд Ліпсон. Тоді вже туризм ставав колективною формою відпочинку.
Ця професія надзвичайно важлива й потрібна. Звичайно, це ще й дуже відповідальна робота, адже саме екскурсовод головний у групі й повинен дбати про кожного, бо на ньому вся відповідальність. Така людина не має бути безкультурною, замкненою в собі, агресивною. Екскурсовод повинен вміти знайти спільну мову з кожним екскурсантом, вміти надавати першу медичну допомогу й вирішувати конфліктні ситуації, знати цікаві факти й достовірну інформацію, бути комунікабельним і пунктуальним, відповідальним і привітним, кмітливим і активним, поводитися тактовно й чітко планувати час, мати гарну дикцію, логічні й зв'язні думки. Крім цього, він повинен бути освіченою людиною із високим рівнем організаторських здібностей.
За ступенем тяжкості й напруженості ця професія належить до напруженої розумової праці, тому слід бути готовим до ненормованого робочого дня.
Ми вважаємо, що екскурсоводом бути чудово, адже ти можеш щоразу дізнатися щось нове, спілкуватися із людьми, знаходити цікаві факти, почути історії, легенди, перекази. Це моральне, фізичне і духовне збагачення. Внутрішній світ людини значно розширюється, а якщо працювати на свіжому повітрі, то це ще й користь для здоров'я. Перспективи розвитку туризму в Україні високі. Тут безліч місцевостей із багатою історією, культурними надбаннями, фантастичною природою, до того ж є великий відсоток вільних рук, які можуть створювати й розвивати свої підприємства, бази відпочинку, туристичні фірми й агентства. Щороку все більшу кількість закордонних гостей приваблюють наші краєвиди, що сприяє покращенню зовнішньополітичних зв'язків країни.
Наше майбутнє в наших руках! Кожен обирає свій шлях у великому океані Життя і будує своє майбутнє. Професія - це одна із важливих сходинок, яка формує нас. Тож обирайте те, що вам до душі, що перевтілює вас в окрилену людину й сміливо крокуйте назустріч професії вашої мрії.


Література про професію

1.Гусева Н.Р., Потабенко С.И. Менеджмент туризма. Туризм и отраслевые системы. – М.: Финансы и статистика, 2001.
2.Державний класифікатор професій. – К.: Соцінформ, 2001.
3.Довідник професій /Упорядник Д.О.Закатнов, Н.В.Жемера, М.П.Тименко. – К.: Українська книга, 1999.
4.Емельянов Б.В. Экскурсоведение: Ученик М., Советский спорт, 1998.
5.Емельянов Б.В. Профессиональное мастерство экскурсовода: Учеб.пособ. М., УРИБ Турист, 1986.
6.Емельянов Б.В. В помощь экскурсоводу. М.: Профиздат, 1976.

7.Котлер Ф., Броуэн Дж., Мейкенз Дж. Маркетинг. Гостеприимство. Туризм. – М.: Юнити, 2005.
8.Мир профессий: Человек - человек. – М.: Молодая гвардия, 1985.

9.Професіограми і психограми професій: Методичний посібник. – Кн.ІX. – К.: ТОВ «Кваліфіковані кадри», 2004.
10.Соболева Е.А., Соболев И.И. Финансово-экономический анализ деятельности турфирмы: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2006.
  
Відеоінтерв'ю




Професія "Овочівник"

У наш час складно знайти професію, яка наскільки важлива для людей. Чи можливо було уявити, що професія «овочівник» буде так потрібна людству. Саме за допомогою цих людей ми бачимо свіжі овочі та фрукти на наших столах, саме завдяки їм ми маємо змогу куштувати вітаміни та слідкувати за своїм здоров’ям. Давайте детальніше розглянемо всі аспекти роботи овочівника.
Якщо ви думаєте, що ця професія проста, то ви помиляєтеся. Чи знаєте ви, як складно правильно обробити ґрунт, висадити розсаду чи зібрати урожай? Саме цим і займається овочівник. Овочівник - це людина, яка обрала цю професію саме через любов до землі. Вона займається тим, що вирощує всі овочі в любові.
Ця людина повинна знати структуру самих рослин, що їм корисно або шкідливо. Вони детально вивчають всі добрива, а згодом вирішують, чим допомогти рослинкам.
Овочівник повинен добре знати всі сорти овочів і фруктів, які на даний момент популярні у деякому регіоні.
Далі овочівник слідкує за тим, щоб правильно виростили розсаду і висадили в ґрунт. Якщо це зробити не так, то рослинка може вирости іншою або ж зовсім не вирости.
Давайте подумаємо, що б було, якби не було овочівників? Я гадаю, що ми б не мали такого різноманіття овочів і фруктів, яке маємо зараз.
Зараз люди, шукаючи професію, забувають, що є такі прекрасні професії, пов’язані із землеробством. У наш час професія овочівника дуже потрібна нашому краю. Бо Херсонська область є землеробською столицею України і тому потребує більше працівників в цій галузі.
Ось чому ця професія є цікавою і вона дуже потрібна нашій державі.

Література про професію

1.Алиев Е. Выращивание овощей в гидропонных теплицах. – К.: Урожай, 1985. 
2.Алексашин В.И. Овощеводство открытого грунта. – М.: Колос, 1991.
3.Барабаш О.Ю. та ін. Овочівництво: Підручник. – К.: Вища школа, 2000.
4.Бекетов П.В. Словарь-справочник механизатора-овощевода. – М.: Россельхозиздат, 1984.
5.Герасименко В.В. Основы маркетинга. – М.: ТЕНС, 1999.
6.Гудзинський О.Д. Менеджмент у системі агробізнесу. – К.: Урожай, 1994.
7. Кривда І.К., Попович Ф.Я. Плодівництво і овочівництво. – К.: Радянська школа, 1972.
8. Лихацький В.І., Бургат Ю.Є., Васянович В.Д. Овочівництво. – К.: Урожай, 1996.
9. Мертенс В.П., Мацибора В.І., Жигало Л.Ф. та інші. Економіка сільського господарства. – К.: Урожай, 1995.
10.Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2002.
11.Основи фермерської діяльності. – К.: Вища школа, 2008.
12.Тараканов Г.И. Овощеводство защищенного грунта. – М.: Колос, 1982.
13.Фітосанітарний моніторинг та прогноз. – Харків: Фактор, 2009.
14.Якушев В.И., Шевченко В.В. Овощеводство. – М.: Колос, 1985.

Відеоінтерв'ю





Професія "Кухар"

У світі існує дуже багато різноманітних професій. Кожна з них по-своєму найкраща.
Одна з найпопулярніших та найперспективніших професій – кухар. На нашу думку, це унікальна професія, адже вона потребує уважності, точності, терпіння, вміння орієнтуватися у світі смаків. Ця професія має свою багатовікову історію та широке географічне різноманіття. Наприклад, за царських часів на кухарів покладалася велика відповідальність: задовольнити бажання найприскіпливіших поціновувачів. Адже іноді вони мали вразити не лише царських осіб, але і їхніх почесних закордонних гостей.
З часом професія кухаря набуває ще більшої популярності. На сьогодні це одна з найпоширеніших професій. Кухарі потрібні завжди і всюди. Жодне свято не відбудеться без смачних делікатесів та напоїв, дбайливо та майстерно приготованих чарівниками смаків та ароматів. Та що там свята? Адже ми кожного дня харчуємося, а значить – куховаримо. Тобто, можна зробити висновок, що вміння готувати необхідне в житті. Якщо ж ви не лише отримуєте задоволення від процесу приготування, а ще й займаєтеся цим професійно, то маєте шанс покращити своє матеріальне становище. На сьогодні вправний шеф-кухар має не лише статус, визнання, але й неабиякі доходи.
Ми обрали професію кухаря, тому що вона є актуальною у всі часи. Творити шедеври із звичайних продуктів – не тільки приємна, а й прибуткова справа. Тому кухар – це чудова професія, яка потрібна усім жителям планети, не залежно від їх професій.
У народі говорять, що гарний кухар вартий лікаря. Дійсно, кухарю, як і лікареві, не можна бути байдужим. Адже від того, як він нагодує людину, залежить і його здоров’я, і настрій, і якість праці. Справжній професіонал цієї справи може сміливо порівнюватися з чарівником: підкорити вишуканий світ смаків і ароматів під силу далеко не кожному. Саме в його руках звичайні страви перетворюються на шедеври мистецтва. Але за усім цим стоїть складна праця: точно відміряти необхідну кількість продуктів, дотриматися усіх технологічних процесів приготування, гарно прикрасити готову страву – і ось кухарський шедевр радує око, а потім і шлунок. Інколи навіть прикро, що такий витвір зникає за лічені хвилини, зате люди отримали справжню естетичне задоволення і смакову насолоду, а це для шеф-кухаря важливіше усіляких нагород.
Опанувати дану професію може кожний, адже приготування їжі – це нагальна необхідність людства. А ще це справа, яка потребує постійного пошуку, творчої фантазії, вміння тонко поєднувати різноманітні відтінки смаків та кольорів, добре орієнтуватися у всіх кухнях світу.

  
Література про професію

1.Андросов В.П. Производственное обучение профессии Повар: Учеб. пособие в 4 ч. – М.: ACADEMIA, 2013.

2.Барановский В.А. Профессия повар: Учеб. пособие. – М.: Современная школа, 2006.

3. Васюкова А. Т. Справочник повара: учеб. пособие/А. Т. Васюкова. - Москва: Дашков и К°, 2010.

4.Ефремов Е. В. Сборник рецептур для повара: учеб. пособие/авт.-сост. Е. В. Ефремов. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2001.

5.Ивлева В. В. Шеф-повар/В. В. Ивлева. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2005.

6.Качурина Т.А. Контрольные материалы по профессии: Учеб. пособие в 4 ч. – М.: ACADEMIA, 2013.

7.Климов Е.А. Развивающийся человек в мире профессий. – Обнинск, 1993.

8.Климов Е.А. Психология профессионала. – Воронеж, 1996.

9.Похлебкин В. В. Большая энциклопедия кулинарного искусства: Все рецепты В. В. Похлебкина / В. В. Похлебкин. - Москва: Центрополиграф, 2003.

10.Сопина Л. Н. Пособие для повара:учеб. пособие/Л.Н. Сопина. - Москва: Академия, 2000.

11.Успенская Н. Р. Практическое пособие для повара:учеб. пособие/Н. Р. Успенская. - Москва : Экономика, 1982.






 Відеоінтерв'ю






Немає коментарів:

Дописати коментар